Пошук

Кліщовий енцефаліт (весняно-літній, тайговий енцефаліт, кліщовий енцефаломієліт, російський, далекосхідний менінгоенцефаліт)

Кліщовий енцефаліт відноситься до вірусних природно-вогнищевих інфекційних захворювань. Переносниками кліщового енцефаліту є іксодові кліщі. Після зараження людини під час присмоктування кліща розвивається захворювання, при якому переважно уражається центральна нервова система. Прояви хвороби дуже різноманітні, важкість перебігу може бути різною – від легких, практично непомітних для хворого форм до важких форм, нерідко зі смертельним результатом.

Так, наприклад, не більше 100 хворих кліщовим енцефалітом (у середньому) за сезон активності кліщів для такого міста, як Санкт-Петербург (~ 5 млн. жителів), може здатися мізерною цифрою. Однак майже кожен десятий з цих хворих гине. Небагато інфекційних захворювань характеризуються такою високою смертністю. Крім того, багато людей, які перенесли хворобу, залишаються інвалідами на все життя.

Захворюваність чітко залежить від сезону. Максимальна вона в період найбільшої активності кліщів – з травня по вересень (це відображено в одній із назв хвороби). Вогнища кліщового енцефаліту зустрічаються в лісовій зоні як Росії (від її західних кордонів до східних), так і країн ближнього і далекого зарубіжжя. Заражений кліщ зовні нічим не відрізняється від незараженого, тому після кожного присмоктування кліща існує ризик захворювання.

Кількість заражених кліщів у вогнищах може коливатися від поодиноких особин до 2-5% і навіть 40% всіх кліщів. Віруси також можуть розмножуватися в організмі деяких домашніх тварин, наприклад, кіз, овець і корів. Вірус циркулює в крові від 3-5 до 15 днів (в залежності від виду тварини). Людина може заразитися при питті сирого молока заражених кіз і корів або вживанні в їжу продуктів, виготовлених з нього (наприклад, сирів).

Після закінчення інкубаційного періоду, що триває 7-14 днів, захворювання проявляється раптово. Підвищення температури тіла супроводжується виникненням почуття спеки або ознобу. Хворого турбують загальна слабкість, яка весь час зростає і ломота в тілі. Майже завжди з’являється сильний головний біль. Хворі нерідко страждають від нудоти й неодноразово блювання, які не приносять значного полегшення. Температура тіла майже завжди зберігається підвищеною близько тижня, потім вона знижується майже до норми (або взагалі до нормального рівня). Загальний стан організму помітно покращується, і створюється неправильне враження, що людина повністю видужує. Але через невелику кількість днів хвороба як би повторюється.

У деяких пацієнтів інші ознаки захворювання не з’являються. Але незабаром після підвищення температури відзначаються ознаки, які свідчать про те, що центральна нервова система є ураженою хворобою. Вірус вражає м’яку мозкову оболонку, сіру речовину (кору) головного мозку, рухові нейрони спинного мозку і периферичні нерви. З’являється слабкість у руках або ногах аж до повної неможливості пересуватися. Навіть іноді уражаються одночасно руки та ноги. При подібному розвитку цих паралічів у м’язах шиї починає спостерігатися типова для кліщового енцефаліту картина – «звисає голова», при цьому хворий не може самостійно утримувати голову. Для енцефаліту характерна сонливість, можуть виникати галюцинації, марення, рухові збудження і навіть іноді розвиваються судоми.

Після перенесення цього захворювання завжди меншою чи більшою мірою втрачається працездатність, часто до повної інвалідності на все життя.

А в дітей після перенесення цієї хвороби майже завжди сповільнюється психічний і фізичний розвиток.

Після одужання у людини залишається тривалий і стійкий імунітет до кліщового енцефаліту. Випадки повторних захворювань не відомі.

Хворі повинні лікуватися в лікарні, причому лікування необхідно починати якомога раніше, оскільки при відсутності специфічного лікування наслідки можуть бути дуже несприятливими. Стан хворого може погіршитися практично на всіх стадіях захворювання.

В основі специфічного лікування лежить введення людського протикліщового імуноглобуліну. Необхідно відзначити, що ефект від такого лікування найбільший тоді, коли воно починається в перші 3 дні від початку захворювання. Таким чином, стає зрозуміло, чому у випадках зараження кліщового енцефаліту дуже важливо починати лікування якомога раніше.

Профілактика кліщового енцефаліту полягає у попередженні нападів кліщів і прийнятті так званих специфічних заходів захисту, до яких відносяться екстренна імунопрофілактика і вакцинація.

Для того щоб вакцинація була надійною і найбільш ефективною, необхідно дотримуватися деяких умов. Повний курс вакцинації, це 3 ін’єкції препарату. Перші два щеплення роблять з інтервалом у 14-30 днів, треті – через 3 місяці після другого щеплення, але не пізніше, ніж за 2 тижні до виїзду (виходу) в осередок цього захворювання. Проведення необхідної планової вакцинації слід починати в листопаді чи грудні, з метою того, щоб третє щеплення можна було зробити до початку сезону епідемії (в березні або на початку квітня). Вакцинація, яка проводиться відповідно до описаної схеми, дозволяє створити ефективний захист на весь сезон активності кліщів.

Щеплення проти кліщового енцефаліту треба робити не тільки тим, кому в зв’язку з професійною діяльністю доводиться довго перебувати в лісі. Навіть короткочасне відвідування лісу, в якому є іксодові кліщі, може призвести до зараження.

Якщо ж ви не зробили щеплення, а після лісової прогулянки зняли з себе кліща, який присмоктався, то і в цьому випадку існує можливість уникнути захворювання. При своєчасному введенні протикліщового імуноглобуліну ефективність його досить висока. Якщо ж інфекція все-таки почала розвиватися, хвороба протікає значно легше і зазвичай не призводить до довічної інвалідності. Важлива умова формування захисту за допомогою імуноглобуліну: введення його в перші 2 дні після присмоктування кліща, пізніше ефективність препарату значно знижується.

Планову вакцинацію від цього захворювання проводять в прививкових центрах або кабінетах. Екстренну ж профілактику з використанням імуноглобуліну проводять або в пунктах травматології, де також видаляють кліщів, які присмоктались, або в сезонних кабінетах, які спеціально організовані для цього (при лікарнях або поліклініках), призначених для профілактики кліщових інфекцій.